Кожна нормальна людина прагне, щоби її розуміли, приймали і найголовніше – щоби любили. Однак любити по справжньому – це «вищий пілотаж» віри в Бога, без якої всі наші намагання любити – це імітація, яка рано чи пізно видає себе.
Без тісного внутрішнього зв’язку із Тим, Хто є любов’ю, ми не здатні нікого любити, радше навпаки – ми здатні хіба-що ранити та приносити страждання одні одним..
Чи ми здатні любити справжньою любов’ю чи ні – це можна легко перевірити: ПЕРЕВІРИТИ ЩО ВІДЧУВАЄ НАШЕ СЕРЦЕ ПО ВІДНОШЕННІ ДО ТИХ, хто нам неприємний, дискомфортний чи наніс якусь шкоду. Якщо наше серце прагне помсти, не бажає добра, а підступно виношує план розправи – не обманюймо себе, – ЛЮБИТИ МИ ЩЕ НЕ ВМІЄМО!..
Вдивляймося в Хрест Господній і інстальовуючи СЛОВО БОЖЕ в наше серце, вчімось любити як Бог!
Молимось «Царю небесний»
ПСАЛОМ 30
Вознесу тебе, о Господи, бо ти мене визволив і не дав ворогам моїм злорадіти надо мною.
Господи, Боже мій, я візвав до тебе і ти вилікував мене.
Господи, ти вивів із Шеолу мою душу і оживив мене з-поміж тих, що сходять в яму.
Співайте в псалмах Господеві, ви, його побожні, і дякуйте імені його святому!
Бо на хвилину гнів його, ласка ж його – поки життя. Увечорі плач завітає, а вранці радість.
У моїй певності я мовив: “Не захитаюся повіки!”
Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі; сховав твоє обличчя, і я стривоживсь.
До тебе, Господи, взиваю; до мого Бога я благаю:
“Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вірність?”
Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу!
На танок перетворив ти плач мій: розперезав моє веретище й оперезав мене веселощами,
щоб душа моя тобі псалми співала, – не мовчала. Господи, Боже мій, хвалитиму тебе повіки.